7 клас

Тема: Казкове і реалістичне у творах Б. Харчука та Антуана де

            Сент-Екзюпері.

Мета: ознайомити учнів з блоком літерату­рознавчих понять (реалізм, притча, казка); фор­мувати навички виразного читання прозових творів; розвивати вміння порівнювати тексти ме­тодом компаративного аналізу; навчити семи­класників "занурюватися" в колорит епохи, істо­ричне підґрунтя біографії письменника.

Тип уроку: урок - літературознавче дослі­дження (компаративний аналіз).

Обладнання: портрети письменників, ілюстрації до творів.( дод. 3, 4, 5, 6)

    Випереджувальне завдання: випи­сати з тлумачного словника і словника літерату­рознавчих термінів визначення понять реалізм, казка, притча, легенда, парабола, повість, фабула.

Епіграфи:

"Був дорослим, а в душі залишався дитиною.

                                               Ба­гато втрачав у житті, та не загубив          головного -здатності дивуватися. Світ залишався

Таємничим і не­збагненним. Може, тому так любив дітей.

 З   ними йо­му було легко і втікав сум; дозволяв себе

                                         смикати за довгого носа, за вуха, гратися в собаку,

 коли його ле­генько кусали, в коня, коли на ньому їздили.

Закінчу­валася гра - і починалася казка про те,

 що бачило око і чуло вухо. От бджілка: куди летить

 і як живе, чи щаслива? Бджілка - трудівниця,

а метелик - лінько. Йому все гульки! Але гарний!

Десь у самого сонця позичив фарби..."

Роксана Харчук (донька) про Бориса Харчука

"Звідкіль я? Я з мого дитинства.

Я прийшов з ди­тинства, як з країни..."

Антуан де Сент-Екзюпері

Хід уроку

I.      Вступне слово вчителя. Оголошення теми й мети уроку.

II.    Сприймання біографічних відомостей про Б.Харчука та А. де Сент-Екзюпері, порівнювання їх.

Борис Харчук

(1931-1988)

"Письменник - це сумління народу".

Борис. Харчук

   Народився Борис Харчук 13 вересня 1931 р. у мальовничому селі Лози неподалік старовинного містечка Вишнівця на Збаражчині (Тернопільщина). Коли йому виповнилося 5 років, батьки повели хлопчика на ювілей Кобзаря. Вдалося розшукати унікальну пожовклу світлину, де відзнята ся громада села. У центрі біля вишитого портреті Т.Шевченка - малий Бориско.. Хоч офіційно «Просвіта» на той час була заборонена, але фото з єдиного архіву Харчуків засвідчує, що ніякі за­борони не перешкоджали національно свідомим лозівчанам нести Шевченкове слово в народ.

Притримуючи полотняну торбину, лопотів босими ногами по холодній осінній землі до шко­ли. Гірке то було навчання. Пан керівник учитель не любив простих хлопців, не терпів укра­їнської мови, усіляко глузуючи з неї, а то й б'ючи лінійкою по руках, кати чув з уст школяра укра­їнське слово .

Походження Б.Харчука не розголошували, бо це могло вплинути на подальшу долю не тільки самого письменника, а й його родини. Поет-політв'язень Іван Гнатюк з цього приводу згаду­вав: "То були тривожні післявоєнні часи, коли на західноукраїнських землях народ піднявся на са-мопожертовну боротьбу проти національного по­неволення і сталінських жахливих репресій. Я цією боротьбою був захоплений ще з дитинства, і десь за німців, пригадую, познайомився з Борисовим батьком (Микитою Яковичем Харчуком. ) як одним із керівників ОУН у нашому селі. Може, це знайомство і перейшло згодом у взаємодовіру та дружні стосунки з його сином Бо­рисом. Ми обидва писали вірші, звичайно, полі­тичні, наївно думаючи, що вони теж покладуть певну лепту на вівтар національного визволення, обговорювали тогочасні новини, переважно про бої та арешти, і самі готували себе до нелегкої підпільної боротьби" .

     Письменникова мати, Анастасія Іванівна -проста селянка із Савчиць на Кременеччині. її виховували в патріотичному дусі. Саме в той не­легкий час їй вдалося заховати і зберегти десятки найцінніших книжок з великої бібліотеки сільсь­кої "Просвіти". Розповів про це воїн-повстанець Олекса Мазур: "В одному із боїв під селом Пло­ским я був тяжко поранений. Жінки вночі пере­везли мене кіньми на хутір біля села Дзвинячої. Господиня домівки доглядала мене... На день ме­не виносили за садок під солом'яний стіжок, по­далі від людського ока. Я там лікувався сонцем. А вночі заносили до хати, завішуючи вікна рядна­ми. Анастасія Іванівна зносила з горища книги, запалювала гасову лампу, і ми читали. Був там "Кобзар" Т.Шевченка, Франкова поезія, твори Б.Лепкого, В.Самійленка..." .

Особистий приклад батьків був тим джерелом, з якого черпав Б.Харчук наснагу для боротьби за ідею української державності.

У простій селянській сім'ї Харчуків підростало четверо дітей: старший - Борис, менший - Іванко та дві дівчинки - Віра й Надя. Двійнята повмира­ли ще немовлятами. Недовго ходив по рідній землі й Іванко, зів'яв, не розквітнувши... Чи не став фатальним для нього той день, коли на хуторі неподалік Дзвинячої енкаведист виводив на розстріл матір Анастасію, розгинаючи небо лун­кими пострілами... Та Бог її врятував.

Здобувши початкову освіту в Лозах (1945 р.), Борис продовжив навчання у Дзвиняцькій се­мирічці. Після закінчення її пішов у Вишнівецьку середню школу (1945-1950 рр.). Там юнак заціка­вився минувшиною рідної землі, героїкою звитяж­них походів. По тому вступив до Кременецького педагогічного інституту, з якого невдовзі був відра­хований. І не через неуспішність... У своїх перших літературних спробах студент фактично висміяв вузівське керівництво. На жаль, короткозоре інсти­тутське начальство не побачило в ньому майбут­нього талановитого прозаїка, вздрівши тільки "на­клепника". Він змушений перевестися до Пол­тавського педінституту, який закінчив у 1954 р.

Потім була журналістська праця. Згодом -працівник ПК ЛКСМ України, редактор журналу "Малятко".

   Б.Харчука оминали літературні премії, звання та нагороди. У радянському суспільстві, як во­гню, боялися слова правди і тих, хто сіяв її зерна. А він був з когорти саме таких.

Антуан де Сент-Екзюпері

(1900-1944)

"Перш ніж писати, треба жити".

Антуан де Сент-Екзюпері

Народився Антуан Марі Роже де Сент-Екзю­пері 22 червня 1900 р. в місті Ліон у дворянській сім'ї. Дитинство минуло в атмосфері таємничої і загадкової казки в замку Ла Молль. Антуан зро­став гармонійно, в усьому був самостійним і неза­лежним. У старовинному палаці з ніким ще не до­слідженим горищем панувало відчуття вічності, надійності рідного дому, стійкості домашнього вогнища.

На дев'ятому році його разом з молодшим бра­том віддали навчатися до колежу, де колись здо­бував освіту батько. Почуття гідності, потяг до лицарства, любов до краси - це вже тоді було і на­завжди залишалося з ним як основа світлого, ве­селого, життєрадісного характеру, наснаженого тривогою шукань і винахідливістю.

На початку Першої світової війни мати пішла у шпиталь сестрою милосердя, а дітей відвезла до Швейцарії у привілейований колеж, певна, що там вони почуватимуться, наче вдома...

"Чи відомо вам, такій слабенькій, що ангел-хранитель, сильний і мудрий, сповнений благо­даті, якому моляться ночами на самоті?" - писав Антуан у листі до матері. Цей та інші листи - аж до надісланого перед останнім польотом, - вра­жають не просто рефреном синівської відданості. Є щось у них надособисте, що примушує читати слово Мати з великої літери. І мимоволі напро­шується узагальнення: чи не стала для нього ма­ти, в міру зростання відстані між ними, символом усіх тих світлих вірувань, традицій, високих по­чуттів і духовної снаги, які успадкував цей вели­кий талант як "тисячолітню духовну культуру"?

Власним коштом він навчався у ветеранів війни, тепер цивільних пілотів, що саме закладали першу повітряну лінію Париж-Лондон, потім Тулу­за-Касабланка. Згодом переїхав на півроку до Марокко - вчитися на військового пілота -і 1922 р. дістав звання молодшого лейтенанта. Після першої серйозної аварії його демобілізували.

Далі була робота в торговельній фірмі, періоди гострого невдоволення собою, які закінчилися для Екзюпері - письменника великим відкриттям: "Перш ніж писати, треба жити".

Восени 1926 р. він іде на поштово-повітряну лінію Тулуза-Касабланка і потрапляє в середо­вище відомих французьких пілотів (Дора, Мермоз, Ґійоме). Тут відбувається "друге народжен­ня" Екзюпері - авіатора.

У 1927 р. його призначають начальником аеродрому в Кап - Джубі на лінії Тулуза-Дакар. "Я знаю, що таке самотність. За три роки в пус­телі я звідав її смак". 1929 р. він отримав нове призначення - в Південну Америку технічним директором авіалінії "Аеропоста - Аргентина". Це були героїчні часи перших перельотів через Ат­лантику і Кордильєри (вищі за стелю тодішніх літаків), перших жертв і перемог.

1931 р. письменник повернувся до Франції ра­зом з дружиною, аргентинкою Консуело. А 1932 р. Екзюпері як пілот-випробувач дивом урятувався від загибелі зі своїм гідропланом у бухті Сан-Рафаеля. Після цього він поринув у стихію літерату­ри й кіно (за його творами поставили два фільми). У нього завжди були свої ідеї (за ним числиться п'ять патентів на наукові винаходи в галузі аероди­наміки).

    Тридцяті роки принесли йому багато відкрит­тів, бо це, власне, були роки близького знайомст­ва зі світом. Він їде до Індокитаю. З лекціями про цивільну авіацію об'їздить найбільші міста Афри­ки, потім - Стамбул, Рим, Афіни. Як журналіст відвідує СРСР, Іспанію, США і, нарешті, Німеч­чину. Він довіряє лише власним очам - без упе­реджень. "Мені плювати на режим: найваж­ливіше знати, який тип людини створюється тим ладом". Особливо гнітюче враження справила на письменника Німеччина 1937-1939 рр. Гідові, якому потім судилося стати намісником в окупо­ваній Франції, Екзюпері сказав: "Тип людини, який ви створюєте, не цікавить мене".

1940 р. Екзюпері не приймають у військову авіацію за станом здоров'я, та він використовує всі свої зв'язки, щоб потрапити саме в діючі час­тини, бо гостро відчув себе часткою Франції. "По­ки я не беру участі у війні - я морально хворий... Мені багато треба сказати про події. Я можу гово­рити про них як солдат, а не як турист..."

В екскадрильї 2-33 він зголошується добро­вольцем на будь-які завдання. В авіагрупі, що з 23 літаків утратила 17, жоден пілот не скористався нагодою відмовитися від завдання: "Дух брав гору над розумом... Є істини вищі за всі докази розуму".

   Навесні 1943 р. Екзюпері в Алжирі. Найви­щий вік для пілота на "лайтнінгу" - 35 років. Йо­му ж - 43. Попри численні травми та обмежені рухи лівої руки він наполегливістю, силою свого авторитету домагається дозволу брати участь у бойових вильотах. Майор Екзюпері знову над Францією з фотокамерою. Після другого польоту зазнає аварії. І знову добивається участі в польо­тах своєї ескадрильї 2-33. Генерал дає дозвіл "на п'ять польотів - і жодного більше". Але після п'ятого впертий Екзюпері летить ушосте, всьоме,

увосьме... І навіть більше: "Я залишусь з товари­шами до кінця. Думаю, вже недовго".

Знов над землею, де минуло дитинство. Було щось символічне в тому, що востаннє летів він над країною дитинства й останнього листа напи­сав до матері.

31 липня 1944 р. з острова Корсика Екзюпері зробив свій дев'ятий виліт, з якого не повернувся.

До визволення Франції він не дожив місяця.

Але він став її піснею.

Бесіда

•   Які факти життя Б.Харчука вам найбільше за­пам'яталися? Чому? Умотивуйте свою думку.

•   Що можна сказати про вплив матерів на особи­стості майбутніх письменників - Б.Харчука й А. де Сент-Екзюпері?

•   Чи є спільні риси в характерах українського і французького письменників? (Рішучість, щирість, мужність, незламність, патріотизм.)

•   Які труднощі доводилося долати Б.Харчукові та А. де Сент-Екзюпері?

•   Схарактеризуйте соціальний статус обох пись­менників.

•   За що твори Б.Харчука нещадно критикувати і цензурували? Чому його позицію кваліфікували як "український буржуазний націоналізм"?

•   Як ви гадаєте, чому твори А. де Сент-Екзюпері знаходили визнання серед французів?

•   Прокоментуйте вислови письменників, узяті як епіграфи до розповідей про них.

III.         Лексикографічна робота.

Учні коментують виписані вдома дефініції по­нять реалізм, казка, притча, легенда, парабола, повість, фабула, визначають жанр аналізованих творів Б.Харчука й А. де Сент-Екзюпері.

IV. Компаративний аналіз художніх текстів.
1. Які фрази з перших сторінок готують читача до незвичайності ситуації?

"Планетник". "А ви часом не впали з неба? - за­питала вона (Олена Булига.) радо".

"Маленький п р и н ц". "Першого вечора я за­снув тоді на піску пустелі, де на тисячі миль довкола не було жодної оселі. Людина з розбитого корабля, за­гублена на плоті серед океану, - і та не була б така са­мотня. Як же я здивувався, коли мене на світанні збу­див чийсь дивний голосочок:

-    Будь ласка... намалюй мені баранця!"

2. Прокоментуйте присвяту повісті А. де Сент-Екзюпері Леонові Вертові. Про які риси характе­ру автора як людини вона свідчить? (Щирість, доброта, надійність.)

3. Як ви розумієте подані афоризми?

Б.Харчук

* «… Краси людини без землі і краси землі без лю­дини нема. Земля живе, йдучи із зими у весну, з весни у літо, з літа в осінь, - і так без кінця. І ніщо не може зацвісти вдруге, а старе не омолоджується. І все воно - на радість...».

* «Земля - найпривітніша людська домівка. Кра­щу чи й знайти?»

* «Світ збудувався і держиться на двох силах -на потузі любові й на потузі терпіння. Ненависть і не­терпець - не менш потужні, але вони й великі сили спротиву і тому не варто піддаватися їм. З любові й терпіння народжуються людина і хліб. Ненависть, нетерпець і незгода на таке нездатні. Грози, віхоли випробовують потуги любові й терпіння. Хто не вит­римує, той пропав».

А. де Сент-Екзюпері.

* «Тут треба пильнувати... Уранці встав, умився, причепурився і гайда чепурити свою планету. Треба щодня полоти баобаби, як тільки вже їх можна відрізнити від трояндових кущів: молоді паростки в них... однакові. Ця праця дуже нудна, але зовсім легка».

* «Ось моя таємниця, вона дуже проста: лише сер­це бачить. Найголовнішого очима не побачиш».

* «...ти завше відповідальний за всіх, кого приру­чив. Ти відповідальний за свою троянду».

4. Що в аналізованих творах слід віднести до казкового, а що - до реалістичного?

5. Чим схожі головні герої - Планетник ( Хмарник, Бурівник ) і Маленький принц? Що відмінного у їхніх характерах і долях?

 (Спільне. Герої мають надзвичайні здібності. Вони дуже відповідально ставляться до навколишнього світу. Хлопчики безмежно добрі, вміють прощати, відда­но любити і дружити. Відмінне. Планетник має родину, дбайливу маму. Він виконує важливі функції в господарстві. Хмарник мрійливий, але він живе в реальному природному (рослинному, тва­ринному тощо) оточенні, починає успішно госпо­дарювати. Можна сказати, що Б.Харчук у своєму творі подає модель патріархальної української родини, модель українського Буття. Маленький принц - дуже самотня дитина. Про його сім'ю мого не розповідається. Йдеться лише про контакти з представниками різних планет, до речі, не дуже доброзичливими й не дуже позитивними. Можливо, так самотньо в дитинстві почувався Антуан де Сент- Екзюпері?..)

6. Кого можна назвати вчителями головних героїв? Які життєві істини переймають від них Планетник і Маленький принц? Це реалістичні чи казкові постаті? Пригадайте, як вони з'явля­ються у творах.

7. Який соціальний статус мають хлопчики? (Планетник - селянський хлопець, чередник, пасе худобу; пізніше - починає господарювати на землі. Маленький принц - монарша особа, але доглядає свою маленьку планету, не цурається праці і спіл­кується з усіма на рівних.)

8.   Як зникли головні герої?

9.   Що змусило Планетника залишити домівку? Як повелися б ви на його місці?

10. Чому покидає планету Маленький принц? Підтвердіть свою думку текстом.

11. Як дорослі оповідачі відреагували на зник­нення юних героїв?

"П л а н е т н и к". "Завжди, коли мені тоскно, я зга­дую Планетника вдивляюся в небо і чую: дзвонять дзвони".

"Маленький принц". "І я питаю себе: що ж коїться там, на його планеті? Що, як баранець з'їв тро­янду? Іноді я кажу собі: "Ні, звичайно, ні! Маленький принц на ніч завше прикриває троянду скляним ков­паком, і він дуже пильнує баранця..." Тоді я щасливий. І всі зорі тихенько сміються".

12. Чому головні герої повістей викликають у читачів позитивні думки й емоції?

13. Чого навчили вас Планетник і Маленький принц? А чого ви могли б навчити дорослих?

V. Підбиття підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання. Підготувати усне повідо­млення на одну з тем.

1.Які факти з життя Б.Харчука й А. де Сент-Екзюпері змусили мене замислитися.

2. Казковий світ повістей "Планетник" і "Малень­кий принц".

3. Реалістична основа творів "Планетник" і "Ма­ленький принц".      , І

4. Головні герої повістей Б.Харчука й А. де Сент-Екзюпері - мрійливі діти з надзвичайними здібностя­ми.

5. Дідо Капуш і Лис - чарівні вчителі Планетника і Маленького принца.

    6. Мій ідеал дорослої людини.

7. Коли мої батьки були дітьми...

8. Моя домівка - планета Земля.

9. Нові літературознавчі поняття.