Є в Шевченка народження дата –

дати смерті в Шевченка нема!

(Звучать позивні пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» тричі)

Виходять учні

1-й учень. Ми чуємо Тебе, Кобзарю, крізь століття

                   І голос Твій нам душі окриля.

                   Встає в новій красі, забувши лихоліття

                   Твоя, Тарасе, звільнена земля...

2-й учень. У росяні вінки, заплетені суцвіття,

                   До ніг Тобі, Кобзарю, кладемо.

                   Ми чуємо Тебе, Тарасе, крізь століття,

                    Тебе своїм сучасником звемо.

3-й учень. . Є безсмертя зоря і слова є пророчі,

                    їх вогонь не палить, не зігне бурелом,

                    Супроводять мене скрізь Шевченкові очі,

                    Що палають, як цвіт, під високим чолом.

4-й учень. Вони кличуть людей стати гордо на чати,

                   Рідну землю і рід берегти від іржі

                   І за правду святу невідступно стояти.

                   Подолавши і ляк, і сумні міражі.

5-й учень. Вони вчать мене, вчать відрізняти зерно від полови,

                   І вогонь чистоти в їх глибинах горить.

                  Очі кажуть мені: «Як зречешся ти мови,

                  Станеш блудом навік, скам'янієш в ту ж мить».

6-й учень. З них, немов з джерела, я наснагу черпаю.

                   Стережуть вони світ від наруги і бід.

                  Очі кажуть мені: «Як зречешся ти краю,

                   Змиють перші дощі неглибокий твій слід».

7-й учень. . Дивовижне якесь в них незгасне сіяння,

                    Вони кажуть, щоб вчитись і в дії рости.

                   Очі кличуть людей до братерства, єднання,

                   До любові, і віри, і доброти.

8-й учень. І зневіра летить в чорне прірвисько ночі.

                   І живиться словом тяжіння земне.

                  Де б не був - відчуваю Шевченкові очі,

                  Що сіяють добром й надихають мене.

(Пісня «Шевченків портрет»)

Ведуча.  9 березня 1814 року

                В похилій хаті край села

                Над ставом чистим  і прозорим

                Життя Тарасику дала

                Кріпачка-мати, вбита горем.

(Входять батьки і Тарас)

Мати. Сину мій, прости, що доля твоя буде тяжкою, бо народжений ти невільником-кріпаком. Сину мій, моя дитино! Яким воно буде твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, свою господу, стріху над головою?

Батько. Синові Тарасику з мого хазяйства нічого не треба: він буде неабияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моє наслідство нічого не буде значить або нічого не поможе.

Мати.

Як гірко, як нестерпна жаль,
Що долі нам нема з тобою...
Ми вбогі змучені раби,
Не маєм радісної днини,
Нам вік доводиться робить.
Не розгинать своєї спини.
Промовиш слово - і нагай
Над головою люто свисне.
І тут усюди - з краю в край -
Лютує панство ненависне.
Росте неправда на землі
Згорьованій, сльозами змитій,
О, любі діточки малі,
Одні залишитесь на світі!
Ну хто замінить вам мене,
Мої ви квіти нещасливі,                        >

                Коли безжально смерть зітне
                Мене на довгій папській ниві?

 Тарас.  

  У тій хатині у раю Я бачив пекло...

  Там неволя. Робота тяжкая, ніколи

   І помолитись не дають.

 (Дивиться на матір і обнімає її).

  Там матір добрую мою

  Ще молодою, у могилу ,

  Нужда та праця положила.

 Там батько, плачучи з дітьми

 ( А ми були малі та голі)

  Не витримав лихої долі,

  Помер на панщині!.. А ми

  Розбіглися межи людьми,

  Мов мишенята.

 Ведучий. Було Тарасові тільки 11 років, коли він залишився круглою сиротою. Тяжко жити сиротою в наймах. Ким тільки він не був: і пас­тухом, і погоничем, і воду носив школярам.

Ведуча. Через 20 років він із болем згадува­тиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

 Ведучий. Шевченкове життя - це повість про те, що таке мистецтво, яке воно безмежне. Здаєть­ся, усі обставини були проти того, щоб Шевченко став поетом і художником. Спочатку злидні, раб­ство, сваволя поміщика перешкоджали досягнен­ню мети. Згодом, коли Шевченко їх здолав, саме держава перегородила шлях поетові. Вів був фі­зично надломлений в'язницею та засланням, але своє мистецтво проніс до кінця життя.

Ведуча. Тарас Григорович Шевченко прожив дуже мало - лише 47 років, 3 них 34 роки про­вів у неволі: 24 роки - під ярмом кріпацтва і по­над 10 років - у найжорсткіших умовах заслан­ня. А решту - 13 «вільних» років ~ перебував під невсипущим наглядом жандармів. Огляда­ючи прожите життя, сповнене страшної него­ди і злиднів, він з болем говорив: «Сколько лет потерянннх, сколько цветов увядших!».

Пісня  «Зоре моя вечірняя»

1-й читець.

І виріс він, і кобзу взяв,

І струн їі торкнувсь рукою -

І пісня дивна полилась,

Сповита вічною тугою.

2-й читець.

В тій пісні людям він співав

Про щастя, про добро, про волю,

Будив зі сну, пророкував

їм вищу і найкращу долю.

 3-й читець.

Співав про чесну боротьбу,

Про сором кайданів брязкучих,      

І не жалів він сил своїх,

І не втирав він сліз пекучих.

4-й читець.

Г пісня голосно лилась...              .

Але не довго: ворог лютий

Підкрався нишком - і замовк

Співець, кайданами окутий.

 5-й читець.

І довго у степу глухім

В неволі жив між москалями.

Співець самотній, мовчазний,

З своїми думами й піснями.

1-й читець.

Та сил в співця вже не було.

Остання пісня продзвеніла

       I в небо тихо піднялась

      Душа поета наболіла.

  2-й читець.

      Умер співець! І привезли

      Його на рідну Україну,

       коло синього Дніпра

      Йому насипали могилу.

3-й читець.

             Умер співець! Але живить

             В серцях людей слова безсмертні.

             І тихо по Вкраїні всій

             Бринять його пісні славетні
   Пісня  «По діброві вітер віє»

Ведуча. Кобзареві, на жаль, не поталанило побачити здійснення своїх мрій. Із заслання повернувся Шевченко хворим, знесиленим, але не скореним. Арешти, переслідування, заслання, солдатська муштра підірвали здоров’я великого поета. Він помер передчасно. 10 березня 1861 року. У травні друзі виконали поетів заповіт: він був перепохований в Україні, на Чернечій горі під Каневом, де й справді» лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий».

Ведучий. Тарас Шевченко увійшов в історію української культури як великий демократ, видатний поет, прозаїк, драматург, художник, творець нової літератури та літературної мови, як виразник дум і пророк нашої нації.

Ведуча. Вже багато років пройшло, як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета, революціонера Тараса Григоровича  Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря безсмертний, як і сам народ, що породив його.

       Вірш «Тарас Шевченко» 

        Танець «Квітка-душа»

Ведучий. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, це наша сила, які б нещастя й муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з нами буде Тарас Шевченко, його заповіт.

Ведуча. Нехай же в кожній хаті на чільному місці лежить «Кобзар», хай у кожній світлиці заквітне портрет Шевченка, щоб слово його не забуте і нині, вічно ходило по Україні. Та освятиться душа наша великою мудрістю безсмертного генія великого народу!

1-й читець.

Не малюйте Шевченка плебеєм

У кріпацькій пошарпаній свиті -

Я в нім бачу лице Прометея

У одежі, із сонця відлитій.

  2-й читець.

Не малюйте Шевченка солдатом,

Не малюйте - він слухався долі.

Мій Шевченко завжди був крилатим,

Мій Шевченко завжди був на волі.

  3-й читець.

Не малюйте поета в печалі.

Бо він - світоч ї щастя народу.

Став пісок золотим в Кос-Аралі,

Де ступав він у роки негоди.'

  4-й читець.

І тепер наш Тарас в кожній хаті,

З нами словом живим розмовляє.

Є в Шевченка народження дата -

Дати смерті в Шевченка немає!

  1-й читець.

В минулім часі не кажіть про нього -

Він з нами нині в майбуття іде!

Його слова - то нам пересторога

У наших діях і на кожен день.

   2-й читець.

Якщо вам мова, і земля, й родина,

І пісня українська дорогі, -

Любіть, як він, страждальну Україну,

Як він, ви ненавидьте ворогів.

  3-й ведучий.

У нас він будить волю, честь і гідність,

За правду кличе на борню іти.

На світі всі знедолені і бідні

Були для нього - сестри і брати.

   4-й читець.

У дні радості, печалі і тривоги

Йому віддаймо шану та уклін.

За мудрістю звертаймося до нього –

І переможем: з нами він і Бог!

Пісня «Боже великий, єдиний»

Ведуча.    Іде Кобзар, нескорений, величний,

                 Дивуючи весь білий світ.

                 Нехай же в душах споконвічно

                 Звучить Тарасів «Заповіт»!

Ведучий. До вашої уваги звучить «Заповіт» мовами народів світу.

(Учні читають «Заповіт» російською, білоруською, англійською,                              німецькою, польською мовами)

Ведуча. Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна, і народ український, який пам’ятає його заповітні слова:

                         І мене в сім’ї великій,

                         В сім’ї вольній новій

                         Не забудьте пом’янути

                         Незлим тихим словом.

Ведучий. Дякуємо за увагу.