Літературно-музична композиція

«Гоголь і Україна»

Мета: Ввести учнів в поетичний світ письменника, залучати до мистецтва слова; виховувати почуття патріотизму, гордості за державу, в якій живуть, до її героїчного минулого, до її героїв; збагачувати словниковий запас.

Обладнання: Портрет М.В.Гоголя, портрет Тараса Бульби, символи України,  виставка творів М.В. Гоголя, запис опери М.В. Лисенка «Тарас 

                      Бульба».

Вед.1. Україна – це наша рідна країна, це земля, де ми народились, живемо ми і наші батьки, де жили наші предки. Для всіх, хто живе на вкраїнській землі, Україна – Батьківщина-мати.

Вед.2. Український поет В.Сосюра звертався до своїх земляків:

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, як трави і води,

В хвилини щасливі і в радості мить,

Любіть і в хвилини негоди.

Любіть Україну в вісні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно нову і живу,

І мову її солов’їну.

Вед.1.Слово «Україна» означає: країна, земля, край, де живе український народ. Перші згадки про Україну зустрічаються в давньоруському літописі в 1187 р. В давнину територія України називалася Руссю.

Вед.2. Україна – це молода незалежна держава. В 1991 році вона одержала свою незалежність. В неї є свої символи: Гімн, Прапор, Герб і Конституція.

Вед.1. Ми маємо знати не тільки символи, любити Україну, але й знати історичне минуле своєї держави.

Вед.2. От і сьогодні ми познайомимося зі справжнім патріотом своєї Батьківщини, який любив і вивчав історію України, свій народ і писав про нього.

(Звучить пісня «Ти моя Україна»)

Вед.1. М.В.Гоголь – письменник не тільки своєї епохи, але й наш сучасник. Його творчість дає можливість глибоко оцінити нашу дійсність, зрозуміти незвичайну красу і силу слов’янського характеру, які розкриваються тільки на волі, без рабства і гніту.

Вед.2. В 1828р. М.В.Гоголь закінчив Ніжинську гімназію. Він пристрасно любить театр і мріє про славу.

«Можливо, мені цілий вік доведеться прожити в Петербурзі, в крайньому випадку, таку мету накреслив я вже давно. Ще з часів тих давніх… я палав незгасимими ревнощами зробити своє життя потрібним для блага держави, я кипів бажанням принести хоч би маленьку користь,» - писав Гоголь з Ніжина дядькові П.П.Косяров

ському.

Вед.1.І ось нарешті Петербург.

«Петербург мені здався зовсім не таким, як я думав, - розчаровано писав Гоголь матері. – Я його уявляв красивішим і пишнішим, жити тут, тобто мати раз в день борщ та кашу, незрівнянно дорожче, ніж думали… Це все примушує жити мене, як в пустелі; я вимушений відмовитись від найкращого задоволення – бачити театр.»

Вед.2. Через рік Гоголь влаштовується на роботу, а вечорами разом з іншими молодими людьми збирались в кого-небудь на квартирі, і хтось співав, сидячи в куточку, малював портрети. Ніщо не втікало від погляду молодого Гоголя, і все це знайде місце в його майбутніх творах. Незабаром Гоголь знайомиться з Пушкіним. Нікого на світі не було для нього вище і дорожче Пушкіна; життя Гоголя стало світлішим, йому хотілось бути кращим, чистішим, зробити щось велике.

«Все, що я маю гарне, всім цим я зобов’язаний йому,” – говорив Гоголь про Пушкіна.

Вед.1. А Пушкін, зустрічавший як свято все молоде, талановите, з першої хвилини полюбив Гоголя. Оцінка творів мала велике значення для Гоголя.

   Про «Вечера на хуторе близ Диканьки» Пушкін сказав:

«Тільки що прочитав «Вечера на хуторе близ Диканьки»… - Вони захопили мене… Вітаю публіку з істинно веселою книгою, а автору сердечно бажаю подальших успіхів…»

Вед.2.А зараз подивіться інсценізацію за твором М. Гоголя «Ніч перед Різдвом».

Оксана. І чого людям надумалося розславляти, що я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до мене й на світі немає? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? І в щоках? І в губах? Бачу тепер, що я зовсім  негарна!

(До хати входить Вакула, Оксана не помічає його)

-         Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду жінкою! Як милуватиметься з мене мій чоловік.

Вакула. (у бік, зачаровано). Ну й дівка! І хвастощів у неї немало! З годину стоїть, вдивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос…

Оксана. Еге ж, парубки, чи ж я вам до пари? Ви погляньте, як я плавно виступаю; у мене сорочка вишита червоним шовком. А які стрічки на голові? Усього накупив мені мій батько, щоб одружився зі мною найкращий молодець у світі!

(Сміється, крутиться й бачить Вакулу. Розгублено скрикує, але швидко приходить до тями, звертається до Вакули).

Оксана. Чого ти прийшов сюди? Хіба хочеться, щоб випровадила за двері лопатою?

Вакула. Не сердься, Оксано, дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе.

Оксана. Хто ж тобі боронить, говори й дивись.

Вакула. Дозволь сісти біля тебе!

Оксана. Сідай!

Вакула. Чарівна, люба Оксано, дозволь обійняти тебе.

Оксана. Чого тобі ще хочеться? Йому як мед, то й ложкою… Але щось дівчата не приходять…що воно за знак? Давно вже час на ярмарок готуватись. Мені стає нудно.

Вакула. Бог із ними, моя красуне!

Оксана. Отакої! Що це ти собі вигадав.

Вакула. То тобі весело із ними?

Оксана. Та все ж веселіше, як з тобою. (Чути стукіт у двері). Ага! Хтось стукнув! Певне, дівчата прийшли. (біжить відчиняти двері).

(До хати зі сміхом заходять дівчата)

Одарка. Оксано, чого ж ти вдома7 Ходімо з нами до тітки Секлети.

Марічка. Бери лишень стрічки і рушники.

Оксана. Е, Одарко! У тебе нові черевики! Ой, які ж хороші! Добре тобі, Одарко, у тебе є той, хто тобі все купує, а у мене нема кому дістати такі гарні черевики.

Вакула. Не тужи, моя люба Оксано! Я тобі дістану такі черевики, які не кожна панночка носить.

Оксана. Ти? Подивлюся, де ти дістанеш такі черевички, які я могла б надіти на свою ногу. Хіба принесеш ті, що носить цариця.

Марічка. Ти ба, яких захотіла!

Оксана. А так. Будьте ви всі за свідків: якщо коваль Вакула принесе ті черевички, які носить цариця, то от вам моє слово: зараз-таки вийду за нього заміж.

(Оксана хапає за руки подруг. Усі зі сміхом вибігають з хати).

Вед.1. В Україні багато сміливих і мужніх  людей. В українського народу багато чудових оповідок про волю, про щастя, про кохання. Хіба наш народ не боровся за світле прекрасне життя? І задумав Гоголь розповісти про таких людей. Для цього Гоголь вивчає історію українського народу,  читає історичні твори, літописи, збирає народні пісні, перекази. Боротьба за національну незалежність – ось що приваблює Гоголя в історії ХV-XVІІст.

Вед.2. На острові Хортиця на дніпровських порогах виник табір селян-втіачів. Захищаючись від ворогів, вони вони влаштовували засіки – перешкоди з повалених дерев. Звідси і пішла назва Січ, а так як вони жили за порогами Дніпра, то ця місцевість отримала назву Запорізька Січ, селяни стали називатися запорізькими козаками. В минулому України назавжди закарбувалося оповите звитяжним лицарським духом таке неповторне і легендарне явище, як Запорізька Січ.

Звучить пісня «Гей, там на горі Січ іде»

(До залу заходить Тарас Бульба з синами.)

Тарас Бульба. Ось, сини мої, ми на славній Запорізькій Січі. Встроміть тут по стрілі, покладіть по шматку хліба і сала. Бо такий уже звичай у козаків: приходити до цього велетня-дуба і приносити йому жертву.

(Сини встромляють стріли біля дуба, кладуть хліб, сало.Заходить військовий писар, побачив Бульбу)

Писар. Ого-го! Хотів дуже Вас побачити, Тарасе. Ось ми й зустрілись. Проходьте, проходьте!

(Тарас Бульба обнімається з писарем)

Тарас. Здоров був, Печерице! Ось привів тобі синів своїх. Ану глянь, які славні козаки.

Андрій і Остап. Здорові були (вклоняються).

Писар. Здорові, здорові! Ну що, в Христа віруєте?

Остап. Віруємо.

Писар. І в Трійцю святу віруєте?

Андрій. Віруємо.

Писар. А в церкву ходите?

Остап. Ходимо.

Писар. А ну перехрестіться! Ну, добре. Хороші козаки з вас вийдуть.              

                                                                                                                                      Тарас Бульба. Дорогі мої сини, підійдіть до мене, благословлю вас.(Сини підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови). Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь. І Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народу. Хай береже вас Господь.

(Тарас Бульба цілує своїх синів)

Писар. Вибирайте собі куреня, зараз і козаки підійдуть.(виходять)

Вед.1. Повість «Тарас Бульба» знайшла великий відгук в читачів. Під враженням цієї повісті художники писали картини, поети – вірші, режисери ставили фільми,а композитор Микола Лисенко написав оперу «Тарас Бульба». Арію Тараса Бульби з цієї опери зараз ми вам пропонуємо послухати.

Вед.2. Чи можемо ми назвати Гоголя патріотом своєї Батьківщини?

А ось як писав про це сам Гоголь:

   «Жодного рядка не міг я присвятити чужому. Нездоланним ланцюгом прикований я до свого… І чи після цього я можу не любити своєї вітчизни?»

Вед.1. Ось і закінчилась невелика мандрівка в історичне минуле нашої Батьківщини.