ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ

В СІМ'Ї

(батьківські збори)

Мета:

*       активізувати проблему виховання дітей у сім'ї;

*       розглянути роль батьківства в житті людини;

*       спонукати батьків до того, щоб вони задумалися про власну роль і відповідальність щодо виховання дітей;

*       ознайомити батьків із психологічними особливостями виховання підлітків у сім'ї;

*       проаналізувати стилі батьківської поведінки у взаєминах із дітьми та їхній вплив на процес формування особистості дитини.

Методи проведення: лекція, елементи тренінгу, концертна програма.

ХІД ПРОВЕДЕННЯ

ВСТУП

Класний керівник. Доброго дня вам, шановні бать­ки, гості, діти! Я рада вітати вас на нестандартних батьківських зборах упродовж батьківської декади.

Мета наших зборів — спроба розібратися у де­яких складних ситуаціях, які виникають у житті, у спілкуванні між батьками та дітьми, визначити, яку роль при цьому відіграє психологічний чин­ник. У нас із вами спільна мета — щастя та успіх наших дітей. Діти — головне багатство родини. А родина — це трикутник: діти — батьки — шко­ла. Для кожної дитини батько й мати — два гаря­чих сонця. Надаю слово нашим дітям.

ВИСТУП ДІТЕЙ

«БАТЬКО І МАТИ — ДВА ГАРЯЧИХ СОНЦЯ»

1-й учень. Тато і мама — двоє найрідніших людей. Вони передають нам життєву мудрість, із ними ми ділимося радощами і смутком.

2-й учень

Батьки і діти! Діти і батьки! Неділиме і одвічне слово. Ми засіваємо житейське поле, І не на день минущий — на віки.

3-й учень

Між нас не ляжуть вирвами роки, Бо ваша кров пульсує в вашій долі... Батьки і діти! Діти і батьки! Нам нічого ділить на спільнім полі...

4-й учень. Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежок, а ними йдуть батьки і діти, діти і батьки — люд­ське нероздільне одвічне коло.

5-й учень. Батько не спить... Батько... Стриманий на ласку, але такий люблячий і чуйний, ніжний і суворий, добрий і вимогливий. Про це свідчить приказка «Батькова лайка дужча за материнську бійку». Це ж тато.

6-й учень. Батько — це захисник, годувальник сім'ї. Батьків приклад у родині має особливе значення. Вирішальним є батькове слово. Батько завжди дасть мудру пораду, розважить, заспокоїть.

7-й учень. «Батько» і «мати» — два найперших слова, які вимовляє дитина. Під наглядом бать­ків і з їхньою допомогою дитина вчиться ходити, говорити, пізнавати світ.

8-й учень. Мама... Вона завжди потрібна нам — скільки б нам не було років. Завжди мати тур­бується про дітей, думає про них. її руки ніколи не знають спочинку. Ніжні, ласкаві — вони зав­жди зайняті роботою: варять, печуть, прибирають, полють грядку, сповивають дитину...

9-й учень. Щедрі на ласку, турботу і любов серця матері й батька. Але і діти повинні віддячувати їм повагою, турботою, теплом. Адже ніколи не змо­же стати шляхетною людиною той, хто змалку не вмів бути хорошим сином чи ніжною дочкою. Через сім'ю діти входять у суспільство. У родині їм вручать естафету досвіду поколінь, котру вони мають нести далі, щоб передати дітям те, що дає нормальна сімейна атмосфера, спілкування дітей із батьком і матір'ю. Діти уподібнюються до дорослих, копіюють їх, орієнтуються на їхню пове­дінку. Тому недарма в народі кажуть: «Він доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина».

10-й учень. Мати! Батько! Якими дорогими для кожного з нас є ці слова! Скільки в них тепла, радості, милосердя і доброти. Але не завжди ми буваємо доброзичливими, уважними до батьків. Часто не розуміємо їхніх мудрих порад, не завжди реагуємо на їхні зауваження.

11-й учень. Хочеться, щоб кожен із нас дорожив сво­їми батьками, думав про них, був поруч у скрутну хвилину. Бо вони вчать нас жити, вчать любові до праці, чесності, щирості, терпінню і великодуш­ності, вчать своїм життєвим прикладом. Бережімо своїх батьків, будьмо уважнішими до них.

Класний керівник. Шановні батьки! Пам'ятайте: бать­ківська любов потрібна для формування самопова­ги дитини, добрих взаємин з іншими людьми, по­зитивних уявлень про самого себе. Дуже важливо навчитися слухати одне одного.

Діти виконують танок, співають пісню. Після цього вони за­лишають батьків і вчителів.

ВИХОВАННЯ У СІМ'Ї

(ВИСТУП КЛАСНОГО КЕРІВНИКА)

Діти — головне багатство родини. Невипадко­во успішний український землевласник, за слова­ми Пушкіна, «богат и горд не долгогривыми коня­ми, не златом, данью крымских орд, не родовыми хуторами, прекрасной дочерью своей гордится старый Кочубей». Сімейне процвітання і щастя можливі там, де є добре виховані та навчені діти.

Саме щасливі родини не тільки живуть щасли­во, але й дають успішний старт новим щасливим людям. При цьому батьки як працівники центру управління польотом тривалі роки ведуть конт­роль за успішним виходом своїх дітей на «косміч­ну орбіту» і правильністю її траєкторії.

Раніше вважали, що родина поступається сучасній системі освіти. Однак останнім часом у низці країн відбувається розуміння тієї важливої ролі, яку відіграє родина для розвитку, виховання та навчання дитини.

Американці дійшли висновку, що найбільш могутнім засобом, що забезпечує успіх країни на світових ринках, є інститут родини.

Міцність родини в далекосхідних країнах, ви­сокий авторитет батьків, більша слухняність дітей привели до того, що там масова освіта стала майже «безвідхідним виробництвом». Набагато мен­ший рівень браку в промисловому виробництві Японії фахівці прямо пояснюють відповідальнішим ставленням працівників до своєї праці, яких ви­ховують з раннього дитинства. Крім того, із во­лодінням однаковим рівнем знань випускники японської й американської шкіл насправді мали якісно різний рівень підготовки. Секрет полягав у принципово іншій ролі, яку відігравала матір у вихованні дітей.

Японська мати починає готувати свою дитину з трьох років до відвідування школи. З першого ж шкільного дня вона обмінюється з викладача­ми записками щодо навчання сина чи доньки, що дозволяє вчасно корегувати виконання домашніх завдань і заняття у школі.

Відомо, що у випадку хвороби дітей деякі японські матері займають їхнє місце в шкільно­му класі й повторюють шкільний урок удома. Та­ке ставлення до навчання приводить до того, що жоден урок не буває пропущеним.

Міцним знанням японців сприяє і їхнє став­лення до матеріальних потреб дітей. Японські батьки видають своїм дітям незначну суму грошей, щоб вони не відволікалися від навчання.

Старшокласники, які поєднують трудові занят­тя із навчанням, не можуть надавати достатньо уваги навчанню. Крім того, трудова діяльність, якою зайняті підлітки, як правило, дає їм не ті знання і навички, що їм знадобляться на май­бутнє. Професійна майстерність у сфері дрібної торгівлі і послуг сприяє виникненню у підлітків прийомів шахрайства, які вони потім активно ви­користовують під час навчання у школі. У резуль­таті середній бал випускників щороку знижується.

Відповідальне ставлення до навчання у серед­ній школі викликає також свідоме бажання про­довжувати освіту.

Соціологи підрахували, скільки часу батьки зазвичай проводять зі своїми дітьми протягом дня. Виявилося — менше 10 хвилин (напевно, й у нас теж недостатньо приділено часу дітям). Вкладення у дітей зусиль і часу є найвигіднішим. За годину, проведену вами з дітьми в бесідах, іграх, домаш­ніх господарських справах, ваша дитина пізнає для себе щось нове чи отримає імпульс до вивчення нового, чи принаймні закріпить наявні в неї знан­ня і навички. За цей час вона одержує радість від спілкування з вами і їй менше захочеться шукати альтернатив родині. Такого результату буде до­сягнуто, якщо з дітьми займаються не через силу.

Тільки авторитет родини здатний розвити в дитині віру в надійні цінності знань і культури і водночас запобігти відчуженню, яке неминуче виникає між людьми різних поколінь.

Шкільні знання і суспільна культура швид­ше і глибше проростають у людській свідомості, що культивується у «сімейному парнику». Тому майте на увазі, що зайва година без телевізора, присвячена своїй дитині чи онуку, обов'язково буде відплачена сторицею. Ваші пояснення ма­тематичного прикладу допоможуть їй подолати страх перед складною наукою. Вашу розповідь про Велику Вітчизняну війну або Чорнобиль во­на сприйме як незаперечне свідчення очевидця. Спогади про ігри, лісові прогулянки довго зігрі­ватимуть вашу дитину під час її самостійного «космічного польоту».

Коли ви віддаєте свої сили дітям, натомість одержуєте вихованих і освічених людей, сильних духом, розумом і тілом.

Досвід переконує, що жодні виховні заклади, навіть найкращі, не можуть виконувати роль, яку відіграє сім'я у вихованні дітей.

Саме родина допомагає подолати життєві ви­пробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили.

Сім'я — це школа життя, місце, де вивчають життєвий досвід, а навчання триває близько 18 ро­ків. Дітей у стінах цього навчального закладу мож­на порівняти зі шматками глини. Чим старшими вони стають, тим більше не піддаються «обробці», хоч «гончар» не перериває процесу формування, намагається використати всі до останнього резер­ви пластичності матеріалу, ще здатного набувати бажаної форми. Не минає і дня без того, щоб батьки не наклали відбиток на дитячі душі своїми висловлюваннями, оцінками, способами поведінки і повчання. Усе це одного чудового дня підсвідомо ввійде в їхні звички.

Які знання необхідні для успішного вихован­ня в родині? Це, насамперед, знання психології. Саме вони дають можливість збагнути об'єктивні закономірності розвитку дитини, специфіку про-„ явів цих закономірностей у різні вікові періоди; зрозуміти індивідуальність дитини.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ У СІМ'Ї

Сучасний життєвий ритм стрімкий і напру­жений, тож сім'я має бути притулком для ду­ші, місцем переходу до стану розкутості, зняття психологічного напруження. Сприятлива сімейна атмосфера передбачає добре, дбайливе, уважне ставлення одне до одного усіх членів родини.

Не таємниця, що конфлікти в родині — на­слідки нерозуміння. Дорослі не завжди вміють установлювати довірливі взаємини з дітьми, а діти в підлітковому віці раптом «розучуються» адапту­ватися до сімейної атмосфери.

Найпоширенішими помилками батьків у вза­єминах із дитиною є авторитетне нав'язування власної думки або способу дії, зневажливе став­лення до оточення дитини, ігнорування її про­блем. Часом батьки забувають своє дитинство й себе в отроцтві та юності, й тому не розуміють власних дітей, їхніх вчинків.

А діти не розуміють батьків. Звісно, батькам під­літків треба пам'ятати, що дітям важлива не стіль­ки опіка, скільки дружня порада, розумне керівни­цтво. Важливо бути цікавим і необхідним дитині.

Важливо порівнювати поведінку, взаємини учня у різному оточенні. Якщо в школі і вдома поведінка різна (у школі дитина слухняна, а вдо­ма ні), то причина цьому найімовірніше — вдома, у сімейних відносинах.

А якщо дитина скрізь поводиться недобре, то причина, очевидно, криється у природі особистісних якостей дитини.

Якою ж має бути тактика дорослих, зокрема батьків, у відносинах із такими дітьми?

Поради психолога для батьків

1.     Необхідно спиратися на позитивні риси осо­бистості.

2.    Показувати власний приклад позитивної пове­дінки, не допускати розходження між словами і власними діями. «Роби, як я», а не «роби, як я кажу».

   3.Оцінювати не особистість, думки, емоції ди­тини, а її поведінку.

   4. Відзначати позитивне в житті.

5. Жити «тут і сьогодні», не згадувати без особ­ливої потреби негативні ситуації з минулого. Не жити замість дитини, але перебувати по­руч, щоб допомогти за потреби.

Правила покарання від Володимира Леві

·                    Покарання не має шкодити здоров'ю дити­ни — ні фізичному, ні психічному. Більше того, покарання повинно бути корисним.

·                    Якщо є сумніви, покарати чи ні,— не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що надто м'які, довірливі й нерішучі. Жодних покарань «про всяк випадок».

·                    За один раз — одне. Навіть якщо провин велика кількість, покарання може бути суво­рим, але тільки одне за все одразу. Покаран­ня — не за рахунок любові, щоб не трапилося, не обмежуйте дитину в схваленні й нагороді на які вона заслуговує.

·                    Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням. Такі покарання не дають мож­ливості дитині стати іншою.

·                    Покараний — пробачений. Інцидент вичер­пано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова. Не заважайте життю спочатку.

·                    Без приниження. Щоб не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перемога нашої сили над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки в зворотній бік.

·                    Дитина не повинна боятися покарання. Не по­карання вона має боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення. Необхідно прийняти як реальність, що дитина не досконала, вона не може не засмучувати тих, хто її любить.

ТРЕНІНГ

Вправа «Образ»

Тривалість — 10 хв. Учасники: батьки й діти.

Учасників слід об'єднати у вісім груп за каз­ковими героями (окремо батьки й діти).

Завдання для батьків:

1)    створити образ щасливої дитини;

2)    створити образ ідеальної родини;

3)   створити образ щасливих батьків;

4)  створити образ ідеальної дитини.

Завдання для дітей: розіграти у ролях подані ситуації та дати пояснення.

Вправа «Меморандум»

Тривалість —- 10 хв.

Учасники: батьки й діти.

Об'єднати учасників у чотири групи:

*     учасники першої та другої групи — батьки — розробляють меморандум батьків до дитини «Я хочу, щоб моя дитина...»;

*     учасники третьої та четвертої групи — діти — розробляють меморандум дітей до батьків «Я хочу, щоби мої батьки...».

РЕФЛЕКСІЯ «КОЛО ПОБАЖАНЬ»    ........

Звучить пісня Алли Кудлай «Мамина сорочка». Ведучий роз­дає пам'ятки для батькам. Діти й дорослі разом стають у ко­ло, наспівують пісню і виконують певні рухи.

Пам'ятка для батьків

*      Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення та успіхи.

*      Не порівнюйте її з іншими дітьми. Порівнюй­те дитину із собою (такою, як вона була вчора і, можливо, буде завтра).

*      Не сваріть, а тим паче не ображайте дити­ну в присутності чужих людей. Поважайте її почуття і думки. На скарги з боку оточення відповідайте: «Дякую, ми вдома обов'язково поговоримо на цю тему».

^х Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

*    Навчіть дитину розповідати про свої пробле­ми. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, які виникають з однолітками та дорослими. Щи­ро цікавтеся її думкою, лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

   * Постійно спілкуйтеся з дитиною. Нехай во­на розповість вам, як провела день. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина відчу­вала, що це вам справді цікаво.

^* Залучайте дитину до обговорення сімейних проблем, вислуховуйте та обговорюйте її думку.

*    Не формуйте взаємини на заборонах. Зав­жди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз — фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і надалі.